Історія  — наука, яка займається вивченням минулого людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.

Україна на стрічці часу

Дороги іншої не треба,
Поки зорить Чумацький Шлях,
Я йду від тебе і до тебе
По золотих твоїх стежках.
Мені не можна не любити,
Тобі не можна не цвісти,
Лиш доти варто в світі жити,
Поки живеш і квітнеш ти!
Приспів:
Україно, Україно,
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг!
Бо ми кохаєм до нестямиІ ще не скоро наш кінець,
Ще, може, нашими серцями
Розпалим тисячі сердець.
Ще свічка наша не згоріла,
Ще наша молодість при нас,
А те, чи варте наше діло-
 То скажуть люди й скаже час.
Приспів

Зі святом Перемоги!

 І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.
В. Симоненко

Кросворд!

Розгадайте кросворд!

Про Україну

«А тепер уже прийнялося однакове ім'я для

Всього нашого краю й усього нашого народу -

Україна. ...Назва ся добра, стара, треба її держатися.»

Михайло Грушевський

Київський літопис за Іпатіївським списком від 1187 р. розповідає:«...І плакали по нім усі переяславці... За ним же Україна багато потужила». Це найперша згадка про термін «Україна», яка представляє глибокий траур народу через загибель переяславського князя Володимира Глібовича в битві з половцями. У тому ж літописівід 1189 р. зустрічаємо назву «Україна Галицька» про Галицьке князівство. З ХІV ст. термін «Україна» вживався у значенні «країни, заселеної українцями», тобто етнічної території українського народу, а в кінці ХVІ ст. він (термін) з'явився на західноєвропейських мапах.

З 1187-го минуло 825 років. Історики й досі сперечаються щодо походження і тлумачення слова «Україна». Існують такі версії: слово «Україна» йде від слова «край» - «кінець», що означає «погранична територія» або «межівна земля»; слово «Україна» походить від дієслова «украяти», тобто «відрізати шматок землі від єдиного загалу»; назва «Україна» має джерелом слово «раїна» (рай); слово «Україна» бере початок з назви слов'янського племені «укрів», що проживало на тій землі; ще одне тлумачення - сполучення слів країна з прийменником «у».

А ось що розповідає старовинна легенда:
Колись Бог ділив землі між народами. Кожен отримав те, що бажав, і пішов задоволений і щасливий. Раптом підійшла до Бога людина - худа, боса, засмучена, «щойно з неволі» - і попросила шматочок землі. Але все вже було розділено. Пожалів Бог людину і подарував їй «окрайчик землі, який для себе залишив». Саме від того окрайчика - найкращого у світі - і пішла назва «Україна».